Теоретичні основи соціоніки

Соціоніка — теорія інформаційного обміну в психіці людини та в людському суспільстві (у вужчому значенні – теорія психологічної сумісності між різними психічними типами). Ключовим терміном соціоніки є поняття «соціотипу», як певної структури психіки, яка визначає в людині певний набір рис характеру.

Історія:

Історія теорії, що отримала згодом назву «соціоніка» почалась ще в другій половині 60-х років, коли Аушра Ауґустінавічюте  зацікавилась питанням: «Чому хороші люди, навіть при наявності взаємного бажання, так часто не можуть порозумітись між собою».  Ознайомившись із рядом різноманітних типологій особистості, Ауґуста вирішила поєднати ідеї швейцарського психолога, основоложника аналітичної психології, Карла Густава Юнга з ідеєю польського психіатра Антонія Кемпінського про інформаційний метаболізм (подібно до того, як тіло людини потребує потребує їжі у вигляді продуктів в певних співвідношеннях, психіка людини також потребує «їжі» у вигляді різної інформації, а нестача інформації певного типу пригнічує психіку і навіть може призвести до хвороб психіки).

Офіційним часом «народження» соціоніки вважається 1980-й рік, коли була опублікована перша робота з цієї дисципліни.

Майже одразу соціоніка «пішла в народ» — неформальні клуби і гуртки з її вивчення почали виникати у різних частинах Радянського Союзу (Вільнюс, Ленінград, Київ, Новосибірськ та ін.). Однак досить швидко із загальної маси віділилася київська школа соціоніки, що стала безумовним інтелектуальним лідером соціонічної спільноти до початку 2000-х рр., й по нині залишаючись неформальною столицею соціоніки. 

На сьогоднішній день соціоніці присвячено більше двох тисяч робіт, близько трьохсот спеціалістів ведуть активну дослідницьку діяльність, видається п'ять спеціалізованих журналів. 

Соціо́н — одне з ключових понять, що позначає систему з усіх 16 соціотипів.

Соціотип (соціонічний тип, також використовується назва тип інформаційного метаболізму (ТІМ))- центральне поняття соціоніки, що позначає вроджену і незмінну впродовж життя структуру психіки, яка визначає спосіб взаємодії психіки з інформацією.

Постулати соціоніки:

Стосунки між людьми можна прогнозувати. Ці стосунки утворюються між 16 типами особистості, до одного з яких належите також і Ви.

Тип особистості (соціотип) не змінюється ні через день, ні через рік. Психологічний тип - це дещо інше, ніж виховання людини, її культурний рівень, її професія: це спосіб обміну інформацією та діями з навколишнім світом. Кожен тип має не тільки сильні, але і слабкі риси - досконалість в одніх доводиться "відшкодовувати" через недосконалість в інших. Іноді представники одного типу виглядають як близнята - хоча вони навіть не родичі. Можливо, тип запрограмований генетично.

В соціоніці вважається, що стосунки більш залежать від типу особистості, ніж від виховання. Проте в психології існують різні теорії міжособистісних стосунків. Багато хто з психологів дотримується думки, що характер людини на стосунки не впливає, а все залежить лише від культурного і соціального рівня, виховання, професії тощо.

Соціоніка розрізняє стосунки між типами за ступенем комфортності. Наприклад, стосунки двох тотожних типiв далеко не завжди гарні. Розуміючи один одного з півслова, вони також однаково слабкі перед однаковими проблемами, тобто взаємодопомога у таких парах низька. Проте стосунки двох цілком різних типів ще гірші. Вони призводять до постійних конфліктів. Де ж "золота середина"?

Це дуальність - відношення психологічного доповнення. Соціоніка поділяє 16 типів на 8 доповнюючих, або дуальних пар. Такі пари - найбільш стійкі на близькій дистанції, тобто, наприклад, у сім'ї.

Головні сфери застосування соціоніки:

*педагогіка (вивчення взаємодії поміж викладачем та студентом/учнем, проблеми засвоєння учбового матеріалу),

*сімейне консультування (шлюб та розлучення, проблеми віку),

*кадрове консультування (професійна орієнтація, сумісність у робочому колективі, стратегія підприємства на базі типів співробітників),

*фундаментальні наукові дослідження (математичне моделювання, генетика, психофізиологія, морфологія – зовнішні параметри соціонічних типів), психологичні ігри та тренінги.

Соціоніка має спільні витоки з типологією MBTI - типологією Маєрс-Бріґґс (англ. Myers-Briggs Type Indicator (MBTI)). Ці обидві типології походять походять від ідей Карла Юнга. Проте, на відміну від MBTI, яка просто дає описову характеристику певних типів, соціоніка поясняє стосунки стосунки між типами так званими інтертипними стосунками.

Соціонічні функції та модель А:

Соціоніка оперує чотирма парами протилежних функцій (ознак):

Екстраверсія (extroversion) – інтроверсія (introversion);

Сенсорика (sensation) – інтуїція (intuition);

Логіка( logic)  – етика (ethics);

Раціональність (rationality) – ірраціональність (irrationality).

У кожного соціонічного типу із цих пар протилежних фунцій домінує якась одна. Соціонічні функції: логіка, етика, сенсорика, інтуїція залежно від екстравертного чи інтровертного забарвлення по різному проявляються.

Соціонічні функції позначаються спеціальними позначками для кращого сприйняття:

Сенсорика:

      - екстравертна сенсорика, або вольова сенсорика;

      - інтровертна сенсорика, або сенсорика відчуттів;

Інтуїція:

      - екстравертна інтуїція, або інтуїція можливостей;

     - інтровертна інтуїція, або інтуїція часу;

Логіка:

      - екстравертна логіка, або ділова логіка;

      - інтровертна логіка, або структурна логіка;

Етика:

      - екстраверта етика, або етика емоцій;

       - інтроверна етика, або етика відносин.

Кожна функція має свою характеристику:

Модель психіки соціонічного типу називається моделлю А (по імені засновниці соціоніки Аушри Августіначюте) і складається з 8 функцій.

Схематично модель А позначається так:

1 функція - «базова», вона визначає сенс життя і програму дій носія соціотипу.

2 функція - «творча», вона визначає механізм діяльності і спосіб реалізації програмної функції.

3 функція - «рольова», по ній людина зазвичай намагається показати себе компетентною, але вирішувати складні ситуації і довго працювати в режимі цієї функції людині складно.

 4 функція - «больова», місце найменшого опору, по больовий функції людина хворобливо сприймає інформацію і потребує тактовної допомоги.

 5 функція - «сугестивна або навіювана», по ній людина сприймає інформацію некритично і з вдячністю, потребує допомоги і поради. У той же час, людина погано усвідомлює свої потреби по цій функції аж до виникнення конкретних проблем - «чогось хочеться, а чого конкретно - незрозуміло».

6 функція - «активаційна», по ній людина орієнтується на найближче оточення, позитивно реагує на вплив.

7 функція - «наглядова або обмежувальна», по цій функції людина добре сприймає і обробляє інформацію, але воліє швидше критикувати помилки інших з даної функції, ніж самій проявляти по ній ініціативу.

 8 функція - «демонстративна», вона зазвичай проявляється без слів на ділі, органічно і природно, без зайвих пояснень.

В моделі А виділяють блоки:

1-2 функції (Блок ЕГО) – це блок впевненості в своїх знаннях і діях.

3-4 функції (Блок СУПЕРЕГО) – блок контролю, блок найбільших сумнівів і переживань.

5-6 функції (Блок СУПЕРІД) – блок навчання, тут людина найбільше потребує підтримки і корекції вчинків.

7-8 функції (Блок ІД) – добре розвинений блок, реалізується неусвідомлено.

Якщо Ви схочете дізнатися, до якого типу Ви належите, і які можливості приховано у Ваших стосунках з оточуючими – пропонуємо Вам перейти до цього розділу сайту.